Від Паші Лі у 2022 році до акторів, чиї імена додали до переліку культурних втрат у 2025-му: війна забрала людей театру, кіно, дубляжу й телебачення, які стали військовими або допомагали Україні під час бойових дій.
Актори, які загинули на війні, залишили після себе не тільки військові біографії. У титрах фільмів, записах вистав і серіалах залишилися їхні голоси та ролі. Після 24 лютого 2022 року частина митців добровільно вступила до ЗСУ або територіальної оборони, інші поєднували культурну роботу з волонтерством, повідомляє vv.com.ua.
Міністерство культури повідомляє, що від початку повномасштабного вторгнення загинули 350 митців і 137 українських та іноземних медійників. Це загальна статистика культурних втрат, а не кількість акторів. Історії окремих митців докладніше зібрані також у матеріалі про українського актора, який загинув на війні та ширшій добірці про відомих українців, яких забрала війна.
Українські актори, які загинули на війні: список
Єдиного окремого державного реєстру загиблих акторів немає. Міністерство культури веде ширший перелік працівників культури, а інформацію про конкретних людей публікують театри, Держкіно, державні установи, військові підрозділи та родини. Через це поняття загиблі українські актори охоплює різні біографії: військовослужбовців, добровольців, медиків, волонтерів і митців, які загинули в зоні бойових дій.
| Ім’я | Чим відомий | Служба або обставини | Дата загибелі |
|---|---|---|---|
| Паша Лі | «Штольня», «Тіні незабутих предків», «Мирний-21», дубляж | допомагав людям в Ірпені | 6 березня 2022 |
| Євген Світличний | Карась у фільмі «Носоріг» | воював у підрозділі «Вовки Да Вінчі» | 19 липня 2023 |
| Ігор Суботяк | актор, співак, бандурист | доброволець, загинув після удару по Покровську | 7 серпня 2023 |
| Олексій Хільський | «Нюхач», «Кріпосна», «Виклик» | головний сержант розвідувального взводу | 17 серпня 2023 |
| Василь Кухарський | Театр на Подолі, «Максим Оса» | військовослужбовець ЗСУ, помер від тяжких поранень | 7 грудня 2023 |
| Андрій Павленко | актор і режисер, десятки кіно- та телеролей | служив у ЗСУ | 10 грудня 2023 |
| Богдан Колесник | «СуперКопи», «Опер за викликом», «Топтун» | загинув під час бойового завдання | 23 грудня 2023 |
| Євген Шумілов | «Реальна містика», «Сидоренки-Сидоренки» | сержант, бойовий медик 3-ї ОШБр | 30 квітня 2024 |
| Яків Ткаченко | «Довбуш», «Червоний», «Припутні» | ТрО, пізніше 3-тя ОШБр | 10 грудня 2024 |
| Олексій Самойленко | «Доктор Віра», «Прогулянка у порожнечі» | служив у ЗСУ | 19 лютого 2025 |
| Максим Ковтун | актор Дніпровського молодіжного театру | доброволець | 30 квітня 2025 |
| Максим Неліпа | телеведучий, актор, шоумен | 14-й окремий полк БпАК | 12 травня 2025 |
| Юрій Феліпенко | Театр на Подолі, «Колір пристрасті», «Обіцянка Богу» | батальйон ударних БпАК «Ахіллес» | червень 2025 |
| Іван Кононенко | «Слуга народу», «Кріпосна», «Перші ластівки» | воював на Курському напрямку | про загибель повідомили у грудні 2025 |
Перелік не охоплює всіх працівників сцени та кіноіндустрії, яких убила російська агресія. Окремо до культурних втрат належать режисери, оператори, музиканти, художники, танцівники, письменники, звукорежисери й технічні працівники.
У цих біографіях професія актора не зникає після слова «військовий»: фільми, вистави та записи дубляжу залишають можливість бачити й чути людину поза останнім днем її життя.
Паша Лі, Євген Світличний та Олексій Хільський
Павло Лі, якого широка аудиторія знала як Пашу Лі, став однією з перших відомих втрат українського кінематографа після початку повномасштабного вторгнення. Він працював актором кіно та дубляжу, був телеведучим, знімався у «Штольні», «Тінях незабутих предків», «Зустрічі однокласників». Однією з його останніх робіт стала воєнна драма Ахтема Сеітаблаєва «Мирний-21».
Паша Лі залишався в Ірпені, коли місто опинилося під російськими обстрілами. Він допомагав місцевому оперативному штабу та цивільним. 6 березня 2022 року актор загинув. «Мирний-21» згодом вийшов у прокат із присвятою Паші Лі.
Євген Світличний мав іншу творчу біографію. Спортсмен знявся у «Носорозі» Олега Сенцова, де зіграв Карася. Після початку великої війни він воював, зокрема, у підрозділі, пов’язаному з «Вовками Да Вінчі». Світличний загинув у липні 2023 року у 29 років.
«Спортсмен, Актор, Воїн. Загинув як Герой, захищаючи нашу Батьківщину», написав про Євгена режисер і військовий Олег Сенцов.
Через місяць культура втратила Олексія Хільського. Актор багато років працював у дніпровському театрі «Віримо!», пізніше знімався у телесеріалах «Нюхач», «Лікар Ковальчук», «Кріпосна», «На твоєму боці», «Виклик». Після вторгнення він став військовим 46-ї окремої аеромобільної бригади ДШВ, служив головним сержантом взводу розвідувальної роти.
Хільський двічі був поранений і повертався до служби. 17 серпня 2023 року він загинув на Запорізькому напрямку під час виконання бойового завдання. Йому було 35 років.
«Льоша загинув. Загинув під час виконання бойового завдання. Він так любив життя», написала його дружина Надія Хільська.
Кухарський, Павленко і Колесник: три втрати грудня 2023 року
Грудень 2023 року приніс українському акторському середовищу кілька смертей майже поспіль. 7 грудня після тяжкого фронтового поранення помер Василь Кухарський. Він понад десять років працював у Київському академічному драматичному театрі на Подолі та виконував десятки ролей на сцені, у кіно й телесеріалах.
Кіноглядачі особливо запам’ятали Кухарського за головною роллю у фільмі «Максим Оса: золото Песиголовця». Після початку повномасштабного вторгнення він пішов до війська, служив у 67-й окремій механізованій бригаді. У вересні 2023 року актор зазнав тяжкого поранення і тривалий час перебував у лікарні.
Через три дні, 10 грудня, на фронті загинув Андрій Павленко. Він був актором, режисером-документалістом, працював у театрах «Ательє 16» і «Чорний квадрат», мав десятки робіт у фільмах та серіалах. Із початком вторгнення Павленко вступив до ЗСУ.
23 грудня загинув 36-річний Богдан Колесник. До війни він працював у театрах і знімався у серіалах «СуперКопи», «Опер за викликом», «Топтун», «Маестро», «Виходьте без дзвінка». Після 24 лютого актор долучився до оборони України, а згодом потрапив на передову.
Саме такі біографії пояснюють, чому запит актори-військові України не можна зводити до переліку знаменитостей, які вдягнули форму. На фронті професійна впізнаваність не створювала окремих умов: актори ставали розвідниками, медиками, піхотинцями, операторами безпілотників і командирами.
Євген Шумілов і Яків Ткаченко
Євген Шумілов був випускником університету театру, кіно і телебачення імені Карпенка-Карого. До війни грав у телевізійних проєктах «Речовий доказ», «Реальна містика», «Швидка», «Сидоренки-Сидоренки», «Агенти справедливості».
У війську Шумілов став медиком 3-ї окремої штурмової бригади. Він брав участь у боях на Донеччині, Харківщині та Луганщині, допомагав пораненим безпосередньо на бойових позиціях. 30 квітня 2024 року сержант із позивним «Мет» загинув біля Нововодяного на Луганщині, прикривши пораненого побратима.
Яків Ткаченко до повномасштабної війни вже мав понад два десятиліття сценічної та кінематографічної роботи. Його можна побачити у «Червоному», «Припутнях», «Ціні правди», «Безславних кріпаках», «Довбуші» та «Перевізниці».
У березні 2022 року Ткаченко вступив до територіальної оборони Дніпра. Він воював на Донеччині, двічі діставав поранення. Після демобілізації знову добровільно повернувся до війська і служив у 3-й окремій штурмовій бригаді. 10 грудня 2024 року актор загинув.
Для актора кіноплівка або цифровий запис стає особливим меморіалом: людина продовжує входити в кадр, говорити своїм голосом і залишатися частиною нових переглядів.
Актори, яких Україна втратила у 2025 році
У лютому 2025 року загинув Олексій Самойленко. Він народився на Донеччині, працював у кіно, знімався, зокрема, у «Докторі Вірі» та «Прогулянці у порожнечі». До Збройних сил актор долучився з перших днів повномасштабного вторгнення.
30 квітня на Сумщині загинув Максим Ковтун, актор Дніпропетровського академічного обласного українського молодіжного театру. Він працював у постановках для дорослої та дитячої аудиторії, а на фронт пішов добровольцем.
Окремою сторінкою є історія Максима Неліпи. Його знали не тільки як актора, а передусім як шоумена і телеведучого. Він працював у проєктах «Програй мільйон», «Народна зірка», «Хто там?», «Підйом», брав участь у «Танцях з зірками» та гумористичних програмах.
Після 24 лютого Неліпа приєднався до ЗСУ. Він пережив поранення, операції та реабілітацію, а потім повернувся до служби. Національна рада з питань телебачення і радіомовлення повідомляла, що військовий служив у 14-му окремому полку безпілотних авіаційних комплексів. 12 травня 2025 року Максим Неліпа загинув під час виконання бойового завдання.
До тих, кого в пошуку часто називають артисти ЗСУ, належить і Юрій Феліпенко. Він грав у Київському академічному драматичному театрі на Подолі, знімався у «Кольорі пристрасті», «Кольорі помсти», «Обіцянці Богу», «Нюхачі», працював у дубляжі.
У війську Феліпенко служив у батальйоні ударних БпАК «Ахіллес». Влітку 2024 року, ще під час служби, він говорив про те, що військова справа стала для нього такою ж серйозною професією, якою раніше було акторство. У червні 2025 року стало відомо про його загибель. Акторові було 32 роки.
Наприкінці 2025 року Держкіно повідомило також про загибель Івана Кононенка. Актор і спортсмен знімався у «Пекельній Хоругві, або Козацькому Різдві», «Слузі народу», «Кріпосній», «Перших ластівках», «Скаженому весіллі», «Києві вдень та вночі». На Курському напрямку він тривалий час вважався зниклим безвісти.
Що саме зберігає пам’ять про загиблих акторів
Публічна пам’ять швидко перетворює людину на фотографію, дві дати та формулювання «загинув на фронті». Для митців цього недостатньо. Пам’ять про загиблих митців включає їхню професійну роботу, архівні матеріали та особисті свідчення людей, які працювали з ними задовго до війни.
Зберігати такі історії можна на кількох рівнях:
- Фіксувати перевірені біографічні дані, військову службу та обставини загибелі.
- Зберігати записи вистав, фільми, серіали, дубляж, фотографії та інтерв’ю.
- Проводити ретроспективи, вечори пам’яті й спеціальні кінопокази.
- Називати культурні та міські простори на честь полеглих, коли таке рішення підтримує громада.
- Записувати спогади родин, колег і побратимів, поки ці свідчення можна зберегти без втрат.
- Повертати їхні фільми й вистави до публічного обговорення не лише в річницю смерті.
Деякі такі практики вже працюють. «Мирний-21» став фільмом-посвятою Паші Лі. На початку 2025 року Держкіно повідомляло про вечір пам’яті Якова Ткаченка з фрагментами фільмів, інтерв’ю та спогадами друзів і побратимів. Театри проводять прощання на сценах, де актори роками грали перед глядачами.
Особисту форму пам’яті створюють тексти. На vv.com.ua окремо зібрані вірші про загиблих героїв, які показують інший спосіб говорити про втрату без перетворення біографії людини на суху довідку.
Для культурної пам’яті важлива не лише обставина смерті. Фільмографія, театральні ролі, голос, фотографії та спогади повертають полеглому його повну біографію.
Список загиблих називає імена, але справжній масштаб втрати стає зрозумілим тоді, коли поруч із датою з’являються назви вистав, ролі, сцени, голос і люди, з якими митець працював.
Пам’ять, яка залишається в ролях
Українські актори на фронті представляли різні покоління і різний професійний досвід. Хільський був розвідником, Шумілов бойовим медиком, Неліпа служив у підрозділі безпілотних систем, Феліпенко у «Ахіллесі», Ткаченко після поранень і демобілізації добровільно повернувся до війська. Паша Лі залишився допомагати людям у прифронтовому Ірпені.
Їх об’єднує не професійна популярність, а розрив між двома частинами біографії. До війни були репетиції, прем’єри, знімальні зміни й телеефіри. Після початку вторгнення до цього додалися військові спеціальності, бойові завдання, поранення та служба. Кіно і театр тепер зберігають не абстрактну «творчу спадщину», а живі голоси конкретних людей, яких уже немає.