Чергова місія МВФ цього разу особливо прискіпливо оцінюватиме стан державних фінансів та підготовку ресурсів України до зими
МІСІЯ МВФ: УВАГА ДО МАЙБУТНЬОГО БЮДЖЕТУ
В останній день літа в Україні розпочала роботу чергова місія МВФ на чолі з Гевіном Греєм, яка покликана визначити подальшу співпрацю за Програмою EFF (Extended Fund Facility – Механізм розширеного фінансування). У рамках візиту персоналу протягом тижня відбудуться зустрічі з українською владою та іншими зацікавленими сторонами. Обговорення буде зосереджено на перспективах економіки, зобов'язаннях влади щодо макроекономічних та структурних реформ, а також на проєкті бюджету на 2027 рік.
Програма EFF для України – це чотирирічна кредитна програма Міжнародного валютного фонду обсягом 8,1 млрд доларів США, затверджена наприкінці лютого 2026 року. Її мета – підтримка макроекономічної та фінансової стабільності, бюджетне фінансування, відновлення боргової стійкості та проведення реформ, необхідних, зокрема, для євроінтеграції України. Перший транш у межах нової програми – майже 1,5 млрд доларів – Україна отримала наприкінці лютого – на початку березня. У липні після першого перегляду програми МВФ схвалив другий транш – близько 690 млн доларів. Тепер розпочався другий перегляд програми, за підсумками якого Україна може отримати ще орієнтовно 690 млн доларів.
Нинішня місія МВФ проходить буквально напередодні ключового бюджетного дедлайну (останній термін подання проєкту до Верховної Ради – 15 вересня). Це, імовірно, і є головною особливістю переговорів: Фонд оцінюватиме не лише виконання реформ і кількісні показники, яких Україна обіцяла дотримуватися, а й те, наскільки параметри бюджету-2027 забезпечують реалістичний дефіцит бюджету, джерела фінансування, доходи та боргову стійкість.
Фото: AA
Нагадаємо, бюджетну декларацію на 2027–2029 роки уряд ухвалив у червні, і вона, за оцінкою МВФ, загалом відповідає параметрам програми. У ній передбачені два сценарії: один – базовий із суттєвим поліпшенням безпекової ситуації з 2027 року та другий – у разі продовження активної фази війни.
Й оскільки цього разу Фонд концентрується не тільки на формальних законодавчих змінах, а саме на доходах бюджету та стійкості державних фінансів в умовах значної невизначеності, то серед його пріоритетних вимог – боротьба з ухиленням від оподаткування, реформа спрощеної системи, податкове адміністрування, управління державними підприємствами, діяльність державних банків, а також публічні інвестиції та тарифоутворення в енергетиці.
У разі успішного завершення перегляду та схвалення його Виконавчою радою МВФ Україна може отримати орієнтовно 690 млн доларів. У програмному графіку доступність цього траншу визначена з 1 вересня 2026 року. Після цього загальний обсяг коштів, отриманих Україною за новою EFF, становитиме майже 2,9 млрд доларів.
ГАЗ І СВІТЛО: ПЛАНОВІ ЗАПАСИ НАКОПИЧЕНО
Наприкінці минулого тижня перший віцепремʼєр-міністр – міністр енергетики Денис Шмигаль порадував повідомленням, що Україна вже накопичила в підземних сховищах (ПСГ) 14,6 млрд м³ газу, досягнувши цільового рівня на початок опалювального сезону 2026/2027, більш ніж на два місяці раніше від запланованого терміну. Запаси тепер на 31% (або 3,5 млрд м³) перевищують показник минулого року.
Денис Шмигаль
Такий рівень запасів природного газу у ПСГ України достатній для проходження опалювального сезону 2026/2027. Адже через удари по промислових об’єктах та блокування морського експорту споживання газу в Україні скоротилося до 14–17 млн м³ за добу. А до повномасштабної війни Україна в середньому споживала приблизно 70–80 млн м³ газу за добу.
Примітно, що наприкінці серпня суттєво знизилося електроспоживання. З одного боку – через синоптично комфортну погоду, а з іншого – унаслідок ракетних атак на вітчизняну промисловість, зокрема на енергозатратні металургійні комбінати. Так в енергосистемі виник надлишок електроенергії, яку довелося навіть експортувати. За даними ексміністерки енергетики Ольги Буславець, у підсумку у серпні Україна є нетто-експортером електроенергії до країн ЄС. За актуальними даними консалтингової компанії ExPro, за весь серпень Україна експортувала 382,1 тис. МВт-год електроенергії; а імпортувала 184,0 тис. МВт-год. Отже, чистий експорт становив майже 198,2 тис. МВт-год. При цьому експорт електроенергії збільшився на 64,4% порівняно з попереднім липнем.
Ольга Буславець
Дані про загальні обсяги генерації закриті задля безпеки, але для розуміння причин профіциту електроенергії досить того, що, за словами Д.Шмигаля, шість із дев’яти енергоблоків АЕС, розташованих на підконтрольних Україні територіях, сьогодні працюють в енергосистемі України. Лише три енергоблоки перебувають на плановому ремонті.
ДОРОГИЙ ДИЗЕЛЬ «ІДЕ» ПІД ЗЕМЛЮ
Уряд України розпочинає експериментальний проєкт підземного зберігання нафтопродуктів зі складу мінімальних запасів нафти й нафтопродуктів (МЗНН), спрямований на підвищення стійкості паливної системи та захист запасів від російських атак.
Із 2027 року учасники ринку пального та оператори будуть зобов’язані зберігати під землею щонайменше 20% сформованих ними мінімальних запасів дизельного пального. Для цього можуть використовувати соляні каверни, виснажені нафтові й газові родовища, штучні підземні резервуари та деякі частини магістральних трубопроводів, зокрема Укртранснафти, яка стане спеціалізованим відповідальним зберігачем.
Тут варто згадати, що сьогодні дизельні цінники на стелах автозаправних станцій в Україні в середньому на 13% більші, ніж на бензин марки А-95 (дизель – 91,53 грн/л, А-95 – 80,07 грн/л). А оскільки дизеля споживається приблизно утричі більше, ніж бензину (за минулорічними даними Консалтингової групи «А-95», бензину було спожито приблизно 2,3 млн тонн; дизельного пального – майже 7 млн тонн), то увага споживачів до вартості цього пального – особлива. І варто розуміти, які ж основні чинники її сьогодні формують.
Фото: Укрнафта
Насамперед – зовнішні фактори. Після атак українських безпілотників на російські НПЗ агресор припинив експорт дизельного пального на міжнародні ринки. На тлі перебоїв із постачанням нафти з Близького Сходу та обмеження руху через Ормузьку протоку це спричинило різке перенаправлення глобальних товарних потоків дизеля і локального дефіциту. Зокрема, у середземноморських країнах, що традиційно «заправлялися» переважно російським дизелем. А де дефіцит, там і зростання цін. Наприклад, у ключовому регіональному хабі пального – румунському порту Констанца, звідки отримує пальне й Україна, – премії на дизель у середині серпня сягали майже 100 доларів за тонну до CIF Med (базова міжнародна ціна дизеля, яка відображає ринкову вартість дизельного пального з урахуванням його доставлення, фрахту судна та страхування до середземноморських портів розвантаження, – ред.) порівняно з майже 40 доларами за тонну на початку липня. Це підвищувало загальну ціну в певні дні до майже 1,4 тис. доларів за тонну дизеля.
Як довго триватиме така ситуація, залежатиме від того, наскільки швидко агресор видихнеться від зменшення експортної виручки та не зможе фінансувати ведення бойових дій. А це на сьогодні – складне «рівняння» з багатьма невідомими.
Підготувала Марина Нечипоренко