Богдан Мірошниченко Шеф-редактор "Оборонки". Оглядач оборонної промисловості. 21 жовтня, 05:00 0
Українське виробництво зброї три з половиною роки виживає під ракетними обстрілами. За цей час були знищення та відновлення стратегічних цехів, ураження складів готової продукції та не один десяток смертей працівників на робочому місці.
З усім тим українські зброярі щороку збільшують обсяги виробництва військової техніки та боєприпасів. За словами колишнього голови Мінстратегпрому Германа Сметаніна, у 2022 році виготовлено зброї на $1 млрд, у 2023-му – на $3 млрд, а у 2024-му – на $9 млрд. Немає сумнівів, що в цьому році виробництво також зросте на мільярди доларів США.
Україна все більше покладається на власні сили, і все менше – на іноземні постачання. Наша оборонна індустрія стає величезною проблемою для росіян, тож останній рік вони нарощують удари по заводах. Проблемою є зростання “складності” та обсягів виробництва в українських компаніях, що робить їхні ланцюги більш вразливими до ударів, а самі підприємства більш помітними для ворожої розвідки.
І хоча у західних медіа час від часу можна побачити відірвані від реальності історії про будівництво “мережі підземних заводів”, насправді ж “закопати” під землю таку величезну та динамічну індустрію за такий короткий час – неможливо.
Ба більше, оборонні компанії зараз мають проблеми навіть з пошуком звичайних приміщень. За словами виконавчого директора “Української Ради Зброярів” Ігоря Федірка, потреба у виробничих площах зростає, але орендодавці неохоче надають свої будівлі виробникам зброї.
При цьому кількість обстрілів України кратно збільшується. Опитані “Оборонкою” співрозмовники погоджуються, що зараз оборонні компанії переживають особливо тяжкий період.
“Атаки стали комбінованими – вранці в тебе обстріл, через 2 години – кібератака. Таким чином росіяни кладуть підприємство повністю. Деякі компанії на ринку лише пару років, і вони досі не вибудували свою систему безпеки”, – зазначив Федірко.
Щодо обстрілів, йдеться не тільки про ракетні удари, а й про дрони типу “Шахед”, яких от-от запускатимуть по 1000 одиниць за ніч. Це дуже небезпечна зброя проти оборонних заводів, яка технологічно постійно еволюціонує, тобто б’є сильніше та влучніше.
“Якщо шахед не збивають по дорозі до об’єкта, можете бути впевнені, що він влучить саме у те вікно саме того цеху, в який він цілився”, – сказав один із високопоставлених співрозмовників “Оборонки” з галузі виробництва зброї.
Чи зможе вистояти українська оборонна галузь? Залежить не тільки від ефективності ППО, але й від спроможності боротися з наслідками прильотів та швидко відновлювати зруйновані заводи й втрачену продукцію.
Сьогодні роботу з ризиками ракетних атак на підприємства важко назвати ідеальною. Знищену на заводах продукцію мають відновлювати самі виробники власним коштом, відтягуючи мільйони доларів з програм розробки нової продукції та інвестиційних проєктів. Питання виникають також до інструментів відновлення заводів, їх релокації та відсутності системи страхування.
“Оборонка” опитала керівників 20 великих підприємств, профільні асоціації та державні органи, щоб розібратись, як зберегти вітчизняне виробництво озброєнь та продовжувати нарощування випуску військової техніки навіть в умовах постійних обстрілів.
Форс-мажор коштом виробника
Виробники зброї виконують державні контракти, за якими вони повинні у термін виконати постачання продукції. Але що відбувається, коли на оборонний завод прилітає ракета і виконати контракт стає неможливим?
В Агенції оборонних закупівель пояснили “Оборонці”, що є три механізми форс-мажорів.
Перший – відтермінування, тобто виробник досі буде зобов’язаний поставити продукцію, але держава дозволяє це зробити пізніше.
Другий – повне розірвання контракту за згодою сторін без сплати штрафу, але тоді виробник має повернути авансові кошти, навіть якщо вони вже були витрачені на виготовлення знищеної продукції.
Третій – теж саме, але розрив контракту ініціюється державою в односторонньому порядку.
Тобто якщо внаслідок удару буде знищено готову або майже готову продукцію, то виробник має відновити будівлю, верстати та переробити партію своїм коштом або ж повернути уже витрачені гроші державі. Можливості дофінансувати виробника, щоб він переробив утрачену продукцію або ж списати з нього частину зобов’язань по контракту не передбачено законом.
Отже, витрати за будь-які удари по підприємству несе оборонна компанія. З цього приводу на ринку є дві протилежні позиції. Перша – оборонний бізнес повинен сам нести всі ризики та відновлювати все власним коштом.
“Бізнес ведеться на свій страх і ризик. Якщо ти не можеш відменеджерити воєнні ризики, то просто не займайся цим бізнесом. Заривайтесь під землю, децентралізуйтесь. Вам ніхто нічого не винен, окрім грошей за виготовлення товару під ключ. Забирати собі тільки прибуток, а ризики перекладати на державу – це неправильно”, – сказав “Оборонці” один з виробників дронів, який пережив удар по своїх спроможностях та власним коштом відновив усю продукцію.
Але є і протилежна думка – допомагати покривати збитки має держава, оскільки це її прямий інтерес.
“Я думаю що війна змінює саму природу ризику – він перестає бути приватним і стає національним. Якщо ракета знищує склад готових дронів, це не помилка менеджменту і не бізнес-невдача, а атака на державну спроможність. Програє від цього в результаті держава, тож захист та швидке відновлення продукції – це її прямий інтерес”, – сказав “Оборонці” Євген Хоменко, директор зі стратегічного розвитку компанії Buntar Aerospace.
Насправді правильної відповіді тут немає – думки по ринку сильно відрізняються залежно від сили руйнувань, рівня прибутковості компанії (який, за даними YouControl, може становити від 7% до 30%), особливостей продукції та банальної менеджерської впевненості у собі.
Є збройні компанії, що виробляють продукцію з низькою доданою вартістю та коротким циклом виробництва, і їм легше відновлюватись після прильотів. А є виробники з меншою прибутковістю, більш капіталомісткою продукцією або яким банально не пощастило стати пріоритетною ціллю для російських ракет – таким значно складніше.
Виробництво машин “Новатор” компанії “Українська бронетехніка” / фото з відкритих джерел
Для компанії у напруженому фінансовому стані покриття збитків від обстрілів може означати скасування інвестиційних проєктів. Іншими словами, вона не зможе вкласти гроші у покращення характеристик своєї зброї та збільшення обсягів її виробництва, здаючи позиції в технологічному протистоянні з росіянами.
“Особливо вразливими є компанії, що перебувають в процесі укрупнення, тобто з умовно малого сегмента переходять у середній. Такі підприємства багато інвестують своїх коштів та додатково беруть кредити. Для них удари ракетами – це майже гарантоване банкрутство”, – сказав Федірко.
Директор однієї постраждалої великої компанії на умовах анонімності розповів “Оборонці”, що російські обстріли спричинили збитки на дуже значну суму (точну цифру приховуємо з міркувань безпеки), через що їй довелося брати обігові кредити та витратити на відновлення свій прибуток.
“Через нестачу обігових коштів деяким постраждалим компаніям доводиться будувати такі собі фінансові піраміди – відновлювати зірвані постачання за попереднім контрактом, беручи фінансування з наступного”, – зазначив один із високопоставлених співрозмовників “Оборонки” з галузі.
Ризик залишитись сам-на-сам зі своїми проблемами після обстрілу стимулює підприємства в кращому випадку закладати ці ризики в ціну продукції, а в гіршому – взагалі відлякує від роботи в галузі та великих інвестицій. А це суперечить цілі держави максимально залучати в галузь приватний капітал та зрештою призводить до нереалізованого потенціалу вітчизняного виробництва озброєнь.
Спроби розв’язати проблему в “ринковий” спосіб, тобто застрахувати майно, виробникам не вдається, оскільки страховики зазвичай відмовляються працювати з об’єктами, що є стратегічними цілями для російських атак.
Що робити?
Найчастіше побажання, яке висловлювали опитані виробники та збройні асоціації – серединний варіант, щоб держава хоч у якомусь форматі розділила ризики зі збройними підприємствами.
“У нас є багато приватних компаній, які влада вважає стратегічними й на яких буквально тримається фронт. Ми вважаємо, що держава має повернутись до них обличчям. Можливо, мова не має йти про компенсацію знищеної продукції, але має бути допомога у відновленні чи пошуку нових будівель або ж купівлі обладнання. Тим паче, що Україна має можливість просити у партнерів постачання верстатів як матеріально технічну допомогу”, – зазначив Федірко.
Виконавчий директор асоціації NAUDI Сергій Гончаров вважає, що держава повинна дати можливість списати частину зобов’язань з оборонної компанії на постачання тієї продукції, яку було знищено внаслідок прильотів. За умови, якщо цей механізм буде прозорим, єдиним для всіх та базуватиметься на висновках експертів.
Коли дискусія заходить у поле державної підтримки бізнесу, не можна оминути ризик шахрайства. Наприклад, “Оборонці” відомо про випадки, коли державні та приватні підприємства під час виконання контрактів зловживали оголошенням форс-мажорів, не маючи змоги впоратись із взятими на себе зобов’язаннями.
“Як виробник, я вітаю ініціативу компенсації за знищену продукцію. Проте як довести, що в мене на складі була саме така кількість номенклатури, яку я вкажу? А якщо приліт таки стався, то довести цей факт та зібрати необхідну кількість документів виглядає, як ще той челендж”, – сказав “Оборонці” СЕО компанії Kvertus Ярослав Філімонов.
На думку директора компанії “Українська бронетехніка” Владислава Бельбаса, в оцінці обсягів знищеної продукції можна спиратися на кримінальні провадження з описом збитків, які зазвичай відкривають після прильотів на підприємства. Це може бути підкріплено обов’язковою документальною експертизою, яка б підтвердила перебування продукції у вказаному місці.
Виробництво ракет компанії Firepoint / Фото AP
Незалежно від шляху, який у підсумку обере держава для збереження оборонних компаній на плаву та зменшення фінансового тиску на компанії, реалізація програм впиратиметься у нестачу вільних грошей. Бо навіть якщо держава списує частину зобов’язань з виробника – продукцію все одно хтось має поставити на фронт, а за неї потрібно платити.
Держава має хронічні “дірки” в бюджеті, тож з пошуком грошей завжди проблеми. Доведеться або збільшувати бюджет Міноборони або ж шукати гроші в уже існуючих програмах – наприклад, у спецфонді на 36,6 млрд грн на підтримку ОПК, звідки розподіляють гроші на державних виробників із незрозумілою ефективністю.
Можливо, варто також шукати допомоги у партнерів, оскільки вони активно підтримують українську оборонну промисловість і, до слова, вже мають досвід допомоги у відбудові нашої енергетики.
“Заплатити за збитки оборонним компаніям повинна сама Росія з їхніх заморожених активів у Євросоюзі. Наші партнери чудово розуміють капітальні інвестиції та багато інвестують у виробничі потужності. Разом з тим, державі варто або шукати підземні приміщення серед власних активів, або їх будувати та надавати виробникам, щоб зменшити ризики ураження на майбутнє”, – сказала “Оборонці” виконавча директорка асоціації “Технологічні Сили України” Катерина Михалко.
Існує уявлення, що ворог знищує наші оборонні заводи лише фізично ракетними ударами. Але разом з російськими ракетами “прилітають” борги, втрачені ресурси на розвиток технологій, нереалізовані інвестиційні проєкти з масштабування, модернізації та локалізації виробництва, втрата конкурентності на ринку тощо. І це теж потрібно враховувати як загрозу національній безпеці.
***
Найкращий спосіб відновити підприємства після ударів – це взагалі не підпускати “шахеди” до міста.
Як розповів “Оборонці” консультант фонду “Повернись живим” Тарас Тимочко, найчастіше представники стратегічних підприємств питають про можливість побудувати захист для кожного конкретного критичного об’єкта, однак через нестачу тактичних радіолокаційних станцій та проблеми з підготовкою операторів це зробити дуже важко.
Натомість можна вкласти гроші у побудову єдиного рубежу з дронів-перехоплювачів, забезпечивши уже навчені підрозділи, які захищатимуть не кожен окремий стратегічний об’єкт, а всі їх одночасно в рамках конкретних міст або цілої країни.
Саме таким шляхом іде проєкт фонду “Дронопад”, який можна підтримати за цим посиланням.