Цікаві факти про Лесю Українку не обмежуються боротьбою з тяжкою хворобою та відомими рядками зі шкільної програми. Лариса Косач знала близько десяти мов, розробила програму перекладів світової класики, збирала фольклор, брала участь у політичному русі й залишила 24 драматичні твори, повідомляє vv.com.ua.
Її біографія поєднує Волинь, Київ, Крим, Болгарію, Німеччину, Італію, Єгипет і Грузію. Поруч із нею працювали Михайло Драгоманов, Іван Франко, Ольга Кобилянська, Климент Квітка та Філарет Колесса. У цьому ж культурному контексті розкриваються 20 фактів про Тараса Шевченка та біографії інших українських авторів.
Дитинство і родина Лесі Українки
1. Її звали Ларисою Косач
Леся Українка народилася 25 лютого 1871 року в Новограді-Волинському, нинішньому Звягелі. Її батьками були юрист і громадський діяч Петро Косач та письменниця Ольга Драгоманова-Косач, відома під псевдонімом Олена Пчілка. Повне справжнє ім’я Лесі Українки після одруження було Лариса Петрівна Косач-Квітка.
2. У родині її називали Лосею
Лариса була другою із шести дітей Косачів. Найближчим другом у дитинстві став старший брат Михайло, з яким дівчинка навчалася, читала й перекладала. Родичі настільки часто бачили їх разом, що утворили спільне домашнє ім’я «Мишолосіє» зі слів Михайло та Лося.
3. Читати вона навчилася у чотири роки
За матеріалами Українського інституту національної пам’яті, у чотири роки Лариса вже самостійно читала, у п’ять опановувала фортепіано, а в шість добре вишивала. Така рання підготовка була частиною родинного виховання, а не набором випадкових дитячих захоплень.
4. Перший вірш з’явився у дев’ять років
Вірш «Надія» Лариса Косач написала 1880 року. Поштовхом стало заслання до Сибіру її тітки Олени Косач, причетної до революційного руху. Політична несвобода ввійшла в життя майбутньої письменниці задовго до її власних конфліктів із поліцією Російської імперії.
Тему української літератури різних поколінь продовжує добірка фактів про Ліну Костенко, чия творчість також формувалася під тиском імперської та радянської систем.
Дитячі таланти Лариси Косач не були родинною легендою: читання, музика, переклад і письмо послідовно стали частинами її щоденної освіти.
Освіта, мови та ранні захоплення
5. Вона не навчалася у звичайній школі
Біографія Лесі Українки не містить атестата гімназії чи університетського диплома. Олена Пчілка навчала дітей удома українською мовою, залучала приватних викладачів і складала широку програму з історії, літератури, музики та мов. На інтелектуальний розвиток Лариси також впливав її дядько Михайло Драгоманов.
6. Леся Українка знала близько десяти мов
У переліку мов, якими вона володіла або які системно вивчала, називають українську, російську, польську, болгарську, французьку, німецьку, англійську, італійську, латину та давньогрецьку. В Єгипті письменниця самостійно взялася ще й за іспанську. Мови давали доступ до оригіналів і наукових праць, яких не існувало в українських перекладах.
7. У 19 років вона написала підручник
Упродовж 1890–1891 років Леся Українка працювала над «Стародавньою історією східних народів» для молодшої сестри Ольги. Матеріал охоплював історію Єгипту, Вавилона, Ассирії, Індії, Персії та інших давніх цивілізацій. Книжку видали лише 1918 року в Катеринославі, вже після смерті авторки.
8. Вона створила власну програму перекладів
У 12 років Лариса разом із братом Михайлом працювала над українським перекладом творів Миколи Гоголя. У листі 1889 року вона уклала ширший перелік авторів, яких потрібно було перекладати українською: Сервантеса, Шекспіра, Гайне, Гюго, Діккенса, Бальзака, Байрона, Міцкевича, Свіфта та інших. Переклад розглядався як спосіб розширення української лексики й включення читачів у європейський культурний простір.
Повага до української книжної традиції залишається основою Дня української писемності та мови.
9. Хвороба перервала її музичну підготовку
Леся вправно грала на роялі та імпровізувала. Для неї до Колодяжного навіть привезли інструмент німецької фірми «Мекленбург». Після діагностування туберкульозу кісток і операції на лівій руці професійні заняття музикою стали неможливими. Вона також навчалася малювати, а серед збережених робіт згадується морський пейзаж.
| Поширене уявлення | Що підтверджують біографічні матеріали |
|---|---|
| Леся Українка була лише поетесою | Писала драми, прозу, публіцистику, критику й переклади |
| Навчалася самотужки без системи | Мала домашню програму, репетиторів і підтримку Драгоманова |
| Через хворобу майже не подорожувала | Лікувалася та працювала в багатьох країнах Європи, Єгипті й на Кавказі |
| «Лісову пісню» створила без підготовки | Швидко написала чернетку, але довго редагувала й переписувала текст |
Як з’явилася письменниця Леся Українка
10. Псевдонім уперше надрукували 1884 року
Вірш «Конвалія» з’явився у львівському часописі «Зоря» з підписом Леся Українка. Одне з пояснень псевдоніма пов’язане з Михайлом Драгомановим, який інколи підписувався як Українець. Назва також одразу повідомляла галицьким читачам про походження авторки з підросійської України.
11. Перша збірка вийшла у Львові
Книжка «На крилах пісень» побачила світ 1893 року коштом родини, а в її підготовці допомагав Іван Франко. За життя авторки вийшли три основні поетичні збірки:
- «На крилах пісень», 1893 рік.
- «Думи і мрії», 1899 рік.
- «Відгуки», 1902 рік.
«Від часу Шевченкового Україна не чула такого сильного, гарячого та поетичного слова».
Іван Франко, 1898 рік
12. Вона співорганізувала гурток «Плеяда»
У 1888 році Леся Українка та Михайло Косач долучилися до створення київського літературного гуртка молоді. Його учасники обговорювали нові твори, проводили перекладацькі конкурси та планували українські видання європейської класики. До середовища «Плеяди» належали Іван Стешенко, Людмила Старицька, Володимир Самійленко, Максим Славінський та Агатангел Кримський.
13. Її спадщина значно ширша за шкільну лірику
Творчість Лесі Українки охоплює понад 250 віршів, поеми, більш як 20 завершених прозових творів і 24 драми. Вона зверталася до античних, біблійних, середньовічних та ранньохристиянських сюжетів. «Кассандра», «Камінний господар», «Оргія» і «Руфін і Прісцілла» побудовані як інтелектуальні конфлікти про владу, свободу, мистецтво та відповідальність.
14. «Лісову пісню» написано за 10–12 днів
Чорновий варіант драми-феєрії з’явився влітку 1911 року в Кутаїсі. «Лісову пісню» Лесі Українки надихнули спогади про волинські ліси, Колодяжне й урочище Нечимне. Швидке написання не означало відсутності редакторської праці: переписування, виправлення та підготовка тексту тривали до осені.
«Лісова пісня» народилася на Кавказі, але її образи, голоси й міфологія виросли з волинської пам’яті письменниці.
Фольклор, дружба та особисте життя
15. Вона пам’ятала майже 500 народних пісень
Фольклор Леся Українка записувала з дитинства. Її першу розвідку «Купала на Волині» опублікували 1891 року, а 1902-го в Чернівцях вийшла збірка дитячих і народних матеріалів із мелодіями, записаними Климентом Квіткою з її голосу. У пам’яті письменниці зберігалися веснянки, щедрівки, весільні, жниварські й баладні пісні.
16. Вона профінансувала записи кобзарів
У 1908 році Леся Українка надала 300 рублів для експедиції музикознавця Філарета Колесси. На ці кошти дослідник записував на фонограф думи у виконанні кобзарів і лірників. Робота стала основою фундаментального видання «Мелодії українських народних дум», яке зберегло звучання усної традиції початку XX століття.
17. У листах до Кобилянської існувала особлива мова
Леся Українка й Ольга Кобилянська листувалися тепло, довірливо та з гумором. Замість звичайних займенників вони вживали слова «хтось», «хтосічок», «хтось білий» і «хтось чорненький». Ця мовна гра дозволяла говорити про почуття, самотність, здоров’я, літературні суперечки та щоденні події без офіційної дистанції.
18. Шлюб із Климентом Квіткою був творчим партнерством
Леся Українка та правник і музикознавець Климент Квітка одружилися 25 липня 1907 року в Києві. Квітка записував з її голосу народні мелодії, допомагав упорядковувати матеріали та після смерті дружини працював над збереженням спадщини. Через його службові призначення подружжя мешкало в Тбілісі, Телаві, Кутаїсі та Хоні.
Політика, подорожі й останні роки
19. Російська поліція затримала її 1907 року
На початку 1896 року Леся Українка та Іван Стешенко створили в Києві Українську соціал-демократичну групу. Вона готувала просвітницькі матеріали й підтримувала окремий український політичний рух. У січні 1907 року поліція провела обшук у київській квартирі Косачів, вилучила заборонені видання та затримала Лесю із сестрою Ольгою на одну добу.
«Щоб побачити духовний обсяг Лесі Українки, треба враховувати принаймні три виміри».
Іван Дзюба, літературознавець
20. Її похорон контролювали жандарми
Через лікування Леся Українка жила в Криму, Німеччині, Італії, Болгарії, Єгипті та Грузії. У 1909–1913 роках вона тричі їздила до єгипетського Гелуана, але хвороба вже вразила нирки. Письменниця померла 1 серпня 1913 року в грузинському Сурамі.
Домовину перевезли залізницею до Києва. Жандарми заборонили промови й співи, зрізали написи зі стрічок на вінках та спрямували процесію бічними вулицями. Лесю Українку поховали на Байковому кладовищі біля батька Петра Косача і брата Михайла.
Леся Українка в коротких цифрах
- 42 роки життя: 1871–1913.
- Шестеро дітей було в родині Косачів.
- Близько десяти мов знала або системно вивчала письменниця.
- Понад 250 віршів входять до її поетичної спадщини.
- 24 драматичні твори створено впродовж творчого життя.
- Майже 500 народних пісень вона зберігала в пам’яті.
- 300 рублів передала на фонографічні записи кобзарів.
- 10–12 днів тривала робота над чорновиком «Лісової пісні».
Схожі перевірені добірки з історії, науки, культури й повсякденного життя зібрано в матеріалі про 100 цікавих фактів.
Що залишається після 20 фактів
Леся Українка була не «слабкою поетесою, яка долала хворобу», а самостійною інтелектуалкою, перекладачкою, драматургинею, фольклористкою та учасницею політичного руху. Домашня освіта не відрізала її від Європи, а постійні подорожі не перетворили життя на безперервне лікування: у бібліотеках, театрах і робочих кімнатах різних країн вона створювала українську літературу європейського масштабу.