Українці помітили, що на полицях маркетів більше немає хріну у вигляді соусів та приправ. Що з ним сталося, коли повернеться, та які ще товари опинилися у зоні ризику, – корінь цих проблем розшукав УНІАН.
В українських маркетах є певні складнощі з наявністю хріну на полицях / ілюстрація УНІАН
Коли кажуть про національні українські традиції, то згадують передусім про борщ або вареники. Але є й не менш важливі, проте такі ж національно-символічні кулінарні традиції, які формують обличчя вітчизняної кухні. І серед таких недооцінених символів перше місце точно займатиме хрін, який ще часто називають “хроном” на народний манер та додають його не лише у страви, але й у приказки та прислів’я.
І це характерно не лише для українців, а й для всіх народів від Центральної Європи до берегів далекої Японії, де природньо хрін зростає та активно використовується у їжу. Його культивують навіть там, де цього коренеплоду раніше не було – у Америці, наприклад. Втім, зараз – у моменті – українці раптово опинилися поза цією “хріновою історією”. Адже в нас, як розповідають УНІАН у торгових мережах, свій хрін закінчився і виробники змушені переходити на імпорт.
Відео дня
Хрінові давні часи
Хрін дійсно є з одним з ключових для української культури коренів. Не дарма він конкурує за популярністю у приказках та прислів’ях з калиною. “Орел летить найвище, а хрін росте найглибше”, “Город без хріну – як стадо без пастуха”, “Хрін редьки не солодший”, “Заліз черв’як у хрін та й хвалиться, що йому добре”, “Купили хрону, треба їсти: плачте очі, хоч повилазьте”, – це лише кілька прикладів відомих всім приказок, які наочно показують важливість хрону не лише кулінарну, але й культурну.
Хрін здавна був популярним у Європі як пряність та приправа, а також в якості ліків (як потужний антисептик), адже через клімат вибір, власне, приправ тут був не дуже вражаючий. І чим глибше у віки – тим було холодніше. З часом у хріну з’явилися конкуренти. Тим не менш, для германських племен та слов’ян цей корінь не втрачав актуальність і залишається популярним до сьогодні, коли племена вже давно перетворилися на народи. Втім, у кожної країни є власні “хрінові традиції”.
Власне, повноцінне культивування хріну як городньої культури почали німецькі монахи у чотирнадцятому столітті, а вже у сімнадцятому сторіччі він дійшов до рівня французьких королів як важлива складова соусів.
Найбільшого ж поширення у Європі вироби з цього кореню отримали на території колишньої Речі Посполитої, до складу якої входила й значна частина українських територій. Зокрема й Поділля, яке є центром хріноводства на теренах нашої вітчизни. Все через те, що корінь хріну у цій кліматичній зоні росте просто дикий – як бур’ян на городі.
“Восени, після оранки городів і полів, люди збирали кореневища бур’янів, які могли прорости навесні. Але, на відміну від пирію, хрін не викидали. Його корені промивали в підсоленій воді, чистили і терли. Так і з’являлися перші домашні соуси з хрону – прості, гострі, живі”, – вважає гастродослідниця Вікторія Церклевич.
Першими, на її думку, традиціями вживання хріну на території сучасної України в якості соусу є хрін зі сметаною, а також хрін з медом, ягідний хрін з розтертих з цукром ягід, а також буряковий хрін, який використовувався для салату “цвікля”. Причому соуси з хріну тоді були, радше, “привілеєм замкової чи палацової кухні”, ніж простого народу.
Історія бурякового хріну є ще більш складною та довгою, адже його вигадали євреї, в яких є багато обмежень у їжі – кашрут, а тому вони були досить обмежені у виборі соусів. При цьому перші згадки про хрін у єврейській традиції є ще у Біблії в якості “гірких трав”, які додавалися до м’яса на Песах, звідки ця традиція перейшла й до святкових українських страв – і не лише на Великдень.
Щоправда, давні українці поєднали це з іншими традиціями: наприклад, з німецько-готською – готувати на свята “порося з хріном”. Що є відсилкою до язичницьких дохристиянських традицій святкових жертвоприношень, як повідомляє про це українська Вікіпедія.
Так чи інакше, але чи не ризикуємо ми раптово втрати цей культурно-кулінарний пласт через “хрінову кризу” – коли ці соуси зникли з полиць магазинів?
Гіркий корінь проблеми
Першими про дефіцит хріну на полицях магазинів почали сигналізувати харків’яни, де хрінові соуси зникли як у місцевих (“РОСТ”, “Клас” тощо), так і у загальнонаціональних мережах. Але, як виявилося, в інших містах, включно зі столицею, ситуація не краща.
“У “Сільпо” хріну немає, лише мікс з гірчицею. Я на касі спитала, й дівчина відповіла, що могли не завезти або не розкласти. А гірчиця є яка забажаєш. У “Коло” теж хріну немає. Й продавщиця жалілася, що не змогла його знайти собі. А от у АТБ – будь ласка, – каже киянка Анастасія. – Якийсь незрозумілий дефіцит хріну все ж “маячить” на обрії”.