Російська влада невпинно хвалиться «перемогами» в економіці, тоді як українські й західні експерти пророкують їй неминучий колапс на тлі купи провалів. УНІАН спробував з’ясувати, якою ж є ситуація насправді.
Ситуація з російською економікою та фінансами схожа з оцінками військових здобутків та провалів «Немитої». Якщо спитати росіян, то в них усі ворожі дрони збиті, і вони перемогли не лише ЗСУ, але й усе НАТО. Якщо ж спитати українців, то у РФ «поклади» радянської зброї виснажуються, просування на фронті є, але незначні, і даються вони такою великою ціною, що їм скоро нічим буде воювати. Тобто, думки протилежні.
Відео дня
З економікою РФ те ж саме – поки росіяни хваляться зростанням буквально всього, українці згадують і про курс «дерев’яного», і про обвал російського експорту, і багато чого ще. Але правда, зазвичай, десь посередині. Тому УНІАН вирішив розібратися, скільки насправді в російської економіки залишилося ресурсів, адже економічний «фронт» не менш важливий, ніж фронт військовий. Бо гроші — це «нерв» війни, як казав колись оратор Цицерон.
«Потьомкінська» економіка
Вже всім очевидно, що ціна війни для РФ постійно зростає. Але наскільки вистачить їхнього «запасу міцності»? Адже, як кажуть, Росія — це «ресурсна країна» і там всього дуже багато.
Почнемо з офіційних загальних показників.
«Коли кажуть, що «скоро їх економіка загнеться», то це величезне перебільшення. Спостерігається тренд на поступове погіршення ситуації у економіці та збільшення токсичних місць у російський економіці. Зростає кількість «слабких місць», і їх буде ставати все більше. В них на період 12-18 місяців поки що є ресурси, зброя та тіла, якими можна компенсувати втрати у техніці. Але це не назавжди», — каже економічний експерт Ярослав Романчук і пропонує «пройтися» по макроекономіці РФ,
За його словами, виходячи з офіційних показників, ВВП країни-агресорки зріс на 3,6% у першому півріччі і на 5,4% у другому кварталі поточного року. Інвестиції у основний капітал за 2-й квартал зросли на 14,5%, і за перше півріччя – майже на 10%. Реальні наявні доходи громадян за другий квартал мають зростання у 9,6%, а за півріччя загалом – 8,1%.
«Але це «анаболічне» зростання як результат роботи уряду, Центробанку РФ. І це по формальних показниках. Хоча є ознаки, що заявлені показники значно завищені. Деякі навіть рази у 2-3. Вже те, що ставку рефінансування підвищують, свідчить про те, що реальна ситуація значно гірша, ніж нам показують», — пояснює пан Романчук.
Під «анаболічним» зростанням експерт має на увазі зростання економіки не природнім шляхом, а як у атлета на стероїдах – завдяки спеціальним «препаратам», що у випадку з економікою є шаленим грошовим потоком, пов’язаним з війною. Це впливає на всі показники, у тому числі й на доходи громадян, які на військових виплатах та держзамовленнях значно зросли.
За словами Ярослава Романчука, середня реальна місячна зарплатня в Росії зросла на 10% за перше півріччя з урахуванням інфляції. Роздрібна торгівля зросла на 8,8%, а інфляція склала лише 5% за півріччя. Держбюджет виконується також достатньо стабільно, а його дефіцит за перше півріччя становить лише близько 1,5% ВВП. Фонд національного благоустрою (ФНБ) у червні склав 12,6 трлн рублів, що дорівнює приблизно 160 млрд дол.
«Їм є на чому заробляти – свою нафту вони оцінюють у 70 доларів, що впливає на статистику. Але сам російський уряд каже, що 80% ФНБ вже є неліквідними активами – цінні папери Сбербанку, Ростеху та інших держкомпаній. Вони просто роздають ці гроші держкомпаніям», — каже експерт.
Як вивести кошти з ФНБ чи іншого державного фонду на рахунки державних компаній, але так, щоб загальна оцінка фонду не зменшилася, і «глибинарії» не почали панікувати? Потрібно просто обміняти реальні гроші на цінні папери від цих же держкомпаній.
Так, цими паперами розплатитися неможливо і продати нікому, крім самої держави. Але їх вартість у загальній «корзині» фонду створюватиме враження, що у ФНБ дійсно складає 160 млрд дол, а не в рази менше.
ФНБ — це один з найбільш наочних прикладів «слабких місць» у російських фінансах та економіці. Але не єдиний. Такі ознаки мають чи не всі цивільні галузі російської економіки, пов’язані з технологіями. Реальне зростання є лише у ВПК. Точніше – було зростання.
Не «пік», а «плато»
За словами Ярослава Романчука, головна проблема для нас — це те, що РФ досі має значний потік виручки, що є наслідком «дірявих» санкцій. Хоча з кожним роком втрати зростають.
«Так, вони мають високі витрати на «чорні» та «сірі» схеми. Але вони все одно торгують – з Китаєм, Туреччиною, Індією та іншими. Нацисту Путіну ж байдуже на людей. Чи то вбити півмільйона росіян, чи то зробити злидарями 5 мільйонів – яка йому різниця? Головне, що гроші надходять. Міра доцільності в нього та у всього цивілізованого світу різні. Стагнація економіки його не лякає. Навпаки, російська влада використовує це щоб перерозподілити фінансові потоки на закупівлю «гарматного м’яса» та стимулювання підприємств ВПК», — вважає експерт.
За словами пана Романчука, щоб РФ була нездатна профінансувати випуск військових товарів і підтримувати соціалку, потрібен «форс-мажор», такий як «ще одна Курська операція» або, краще, радикальна зміна санкційного режиму.
«У періоді 12-18 місяців, якщо не буде змін нафтового ринку або режиму санкцій, чи іншого форс-мажору… Якщо все буде йти як йде, то масштабна криза у РФ навряд чи станеться, — але це не означає, що у РФ все добре. РФ вийшла на «плато» можливостей. Про зростання вже не йдеться. І будь-який «чорний лебідь» там може змінити ситуацію не на їх користь», — зазначає фахівець.
При цьому форс-мажором може бути що завгодно. Так, на думку фахівця, росіяни дуже бояться, що, якщо до влади у США прийде Трамп, він почне реалізовувати свою реформу ринку нафти. Цю реформу кандидат у президенти США описав досить лаконічно – «бурити, бурити й бурити!». Це призведе до падіння цін на «чорне паливо», що стане для РФ «форс-мажором».
Також вони бояться проблем Китаю з фінансами та у будівельному секторі, які теж можуть все змінити для РФ, бо це напряму впливатиме на попит на російські товари. Загалом у росіян значні побоювання, що світовий попит в цілому зменшиться, що вдарить по їх експорту. І, дійсно, російський експорт останні місяці постійно зменшується.
«Плато» над «прірвою»
Ярослав Романчук наполягає, що РФ вже майже вичерпала ресурс на зростання, але й масштабного падіння у найближчі місяці не буде. Якщо не станеться «щось», що змінить правила гри. А всі ознаки кризи він вважає недостатньо потужними, щоб завалити цього «Колоса на нафтогазових ногах».
Втім, проблем у РФ поступово накопичується так багато, що всі ці численні «незручності» можуть поступово перевести кількісний ефект у якісний і стати форс-мажором. Звісно, не одразу, але поступово ресурсів на те, щоб вести війну й «засипати» грошима пересічного росіянина, буде ставати все менше.
Специфіка саме «анаболічного» зростання економіки полягає у тому, що з’являються супутні «хвороби». Особливо, якщо «ліків» (грошей) стає менше. Та й зростання є неповноцінним – галузі, пов’язані з ВПК, розвиваються, тоді як все інше – занепадає.
Так, якщо будівництво військових літаків вони хоч якось намагаються наростити і регулярно звітують про якісь партії від виробника (хоча й невеличкі – по 1-3 літака, судячи з фото), то у цивільній авіації й нарощувати нема чого. Випуск літака МС-21 знов перенесли на 2025 рік, а Superjet 100 та Іл-114-300 — на 2026-й.
Про проблеми авіації РФ повідомлялося ще навесні. Але є й свіжіші приклади того, що зростання «на стероїдах» за умов санкцій та українських «стимулюючих» ударів дронами матиме «побічні явища».
Наприклад, 29 серпня Росстат повідомив, що засекречує дані по переробці нафтопродуктів. Нібито задля того, щоб не було «маніпуляцій на ринку». З тим, що Україна системно вибиває російські НПЗ та нафтобази це, звісно, ніяк не пов’язано… Як і те, що за перше півріччя таке виробництво скоротилося на 3,2 відсотки, а ціни на паливо поповзли вгору – бензин марок АІ-92 та АІ-95 лише з червня зріс у ціні на 15%. Таке значне зростання цін свідчить про те, що РФ має дефіцит палива – але не для внутрішнього ринку, а для експорту.
Чому перестали публікувати звітність саме зараз? Бо росіяни почали ставити питання – якщо виробництво впало лише на такий незначний відсоток, то чому ж ціни так сильно зросли? Хтось бреше – або біржі, де відбуваються торги паливом і все відбувається відносно прозоро, або влада, яка заявляє про втрати у 3,2% виробництва і намагається показники засекретити. Відповідь очевидна.
Динаміка цін на бензин АІ-92 у РФ, яка наочно демонструє навіщо бити по російських НПЗ та нафтобазах. Бо і в першому, і у другому випадках це впливає на ціни (якщо в тебе нема де зберігати готовий продукт, то ти теж змушений скорочувати виробництво).
Передвісником офіційної заборони на публікацію даних щодо нафтопереробки у РФ в цілому була звітність найбільшого виробника палива у РФ – компанії «Сургутнефтегаз», яка повідомила про те, що тепер є збитковою і… першою перестала публікувати свої звіти. Як взагалі така компанія, яка отримує дешеву нафту, могла стати збитковою? Все просто – Кремль вимагає від переробників тримати ціни для споживача якомога нижчими, щоб умовний Ваня з периферії не відчув, що справи пішли кепсько.
І це стосується не лише автомобільного палива – після ударів по енергетичній інфраструктурі та зупинки двох енергоблоків на Курській АЕС на Півдні Росії почалися відключення світла. Це Кремль намагається перекрити постійним зростанням зарплат.
Але за статистикою про десятивідсоткове зростання зарплат у РФ ховається менш цікава росіянам правда – що, по даних Росстату, у країні спостерігається найбільше за 11 років зростання боргів по заробітній платі.
Боргова криза на «болотах» є найбільш гострою за останні десятиріччя, що визнавали навіть у Банку Росії та Мінфіні. Що, безпосередньо, й призвело до збільшення ставки рефінансування та до розмов про «стагфляцію» («стагнація + інфляція»).
Але Ярослав Романчук наполягає, що поки що стагфляції у РФ немає – є лише її ризики, з якими поки що ефективно борються Набіуліна, Сілуанов та фінансовий блок уряду РФ, і ці технократи, на його думку, «небезпечніші ніж ворожі генерали», адже, на відміну від військових, вони більш успішні.
«Дивно, що Путін дозволяє їм проводити прагматичну політику. Для мене індикатором того, що у РФ вже все погано, якраз була б відставка Набіуліної та спроби заливати грошима економіку у «авральному» режимі. Але поки що в них ще є ресурси, щоб виділяти приблизно 130 млрд дол на війну на рік з виручки, без збільшення грошової маси», — каже експерт.
Експортно-імпортні проблеми Кремля
На цьому тлі падає й експорт з РФ. За перше півріччя загальний експорт РФ впав на 9% — до 138 млрд дол. Показник за червень знизився на 8,5% — до 29,3 млрд дол., повідомляв «Комерсантъ». Це якраз показник того, як кількість переходить у якість – багато малих проблем дають у результаті все більш помітний результат.
Експорт вугілля впав на 11,4%, а експорт металів на 15,7%. Все через те, що закупівлю вугілля вирішив диверсифікувати Китай. Через це заробіток вугільщиків з «Немитої» впав до 81,1 млрд руб., що на 178 млрд менше, ніж минулого року. Їхній чистий збиток виріс до 72 млрд руб (або на 270%).
Наприклад, російський експорт до Південної Кореї скоротився на 35% — до 3,794 млрд доларів. Що, однак, теж досить багато. Справа у тому, що, через загрози вторинних санкцій, корейський уряд постійно збільшує перелік заборонених до закупівлі російських товарів. І чим більше Кремль співпрацює з Кореєю Північною, тим охочіше південнокорейці вводять такі обмеження.
Паралельно, йде хвиля блокувань експортних й імпортних транзакцій росіян та російського бізнесу у закордонних банках. Так, днями турецький державний Ziraat повідомив про зупинку взагалі всіх транзакцій з рублем, а казахстанський Freedom Bank «призупинив» грошові перекази по системі «Золота корона». Трохи раніше так само вчинили банки з ОАЕ, через які проходила оплата до 20% закупівель ноутбуків для продажу в РФ.
Ще раніше подібні обмеження вводили киргизстанські та китайські банки. З китайцями взагалі зараз у РФ все дуже складно. Бо китайські банки, за інформацією росЗМІ, заблокували до 80% відсотків грошових переказів за імпортні товари, які призначалися росіянам.
Через це китайці зупинили постачання деяких важливих для Росії товарів – у першу чергу, для хімічної промисловості. Причому навіть через посередників з Саудівської Аравії, які охоче раніше працювали з росіянами. Через що у російських промисловців «почалася паніка». І це після того, як КНР почав скорочувати закупівлі російської нафти, замінюючи її на саудівську.
Якби не Індія, яка значно наростила закупівлі нафти й готова забирати ті надлишки, які не хочуть купувати китайці, то для росіян ситуація стала би ще менш приємною. Але тут інша проблема – росіяни не знають, куди потім витрачати індійські рупії, адже їх ніхто крім індусів не приймає, а там просто немає такої кількості потрібних росіянам товарів.
Поставки товарів з ЄС теж впали до показників 1999 року після того, як останній банк-посередник – угорський Райффайзенбанк – теж заблокував російські транзакції, а з вересня планує взагалі вийти з російського ринку. Це все відбувається на тлі 14-го пакету антиросійських санкцій та посилення вторинних санкцій від США.
З внутрішнім споживанням в Росії теж не все добре – попри новий врожай та збільшення пропозиції, у Росії прискорюється інфляція на продукти харчування. Серед антилідерів хліб (+11%) та молоко (+10%). Загальна продуктова інфляція там у серпні досягла 10%, що є потужним показником. Адже влітку ціни на продукти зазвичай навпаки знижуються.
Це все разом з Курською операцією призвело до того, що офіційний рейтинг Путіна впав на «шалені» 3,5% (до 73,6%), про що повідомив російський телеграм-канал Brief. Втім, зараз вже цього повідомлення, як і самого Brief’у вже знайти неможливо – чи не наступного дня видання зробило «ребрендинг» на «Еж» та видалило всі старі публікації. Це сталося на тлі звинувачень власників каналу у тому, що вони «іноагенти».
І це все відбулося не за рік чи два, а лише за останні два тижні. Не дивно, що кремліни втратили гумор. Але це все, на жаль, поки що не є передвісником кінця російської економіки.
Чи буде обвал
Економічний експерт Ярослав Романчук вважає, що поки що зарано говорити про обвал російської економіки, бо у РФ дійсно великий запас «міцності». Втім, зростання теж вже не буде, бо ресурсів на це більше немає.
«Про значне зростання мови немає. Джерел для цього просто немає вже. Чому ж вони й почали «розігрів» економіки свій «гальмувати» зростанням ставки рефінансування до 18%. Вони, на жаль, розуміють, що якщо й далі так стимулювати економіку і йти вгору, то потім неминуче падіння буде значно гучнішим й болючішим, — вважає експерт. – Економіка в них зараз не завалиться без «чорних лебедів». Принаймні на 12-18 місяців ресурс в них ще є. Але щоб довести їх до капітуляції, цього і не потрібно. Достатньо довести їх до стану, коли в них закінчиться зброя і гроші на неї».
Тобто, з одного боку, РФ ще далеко від економічної «прірви». Але з іншого – ситуація поступово погіршується разом зі зростанням інтенсивності українських ударів по території РФ та розширенням дії західних санкцій. Той же санкційний режим, хоч і має «дірки», як зазначає фахівець, але «удавка» поступово затягується.
Втім, Захід поки що уникає введення найболючіших антиросійських санкцій – проти нафти та газу. Але завершення договору на транзит з Україною (взимку) та загальне зниження попиту на російські нафту, газ та вже готове паливо, може на це все вплинути.
А особливо, якщо після виборів у США зміниться політика, якої Білий дім зараз дотримується – не робити нічого, що може підняти вартість галону бензину американським виборцям. Причому цієї зміни варто очікувати за будь-якого переможця – чи то Харріс, якій вже не потрібно буде всіма силами тримати цінники, чи то Трамп з його тезою: «бурити, бурити і бурити!». Для Кремля це як у приказці – «хоч в лоб, хоч по лобі».
Чекати на швидке «повалення» російської економіки не варто. Але вона вже пройшла пік своїх можливостей і вийшла на «плато». Далі буде або швидкий занепад, після якогось потужного форс-мажору, або поступове «загнивання» у стилі пізнього СРСР.
Розуміючи, що зараз вони на максимумі своїх потужностей, Кремль поспішає захопити якомога більше українських територій за літньо-осінню кампанію. Бо чим далі, тим складніше їм буде це зробити. Але зараз час грає на боці України. Для нас головне – втриматися зараз, бо потім буде вже легше.
Андрій Попов